Війна. Вона в Берліні, він у Києві. Кожен на своєму місці, кожен робить усе, що в їхніх силах. Вони щасливі разом і цінують кожну мить. Вони мають право бути щасливими, усміхатись та ширити цю енергію у Всесвіт. І особливо в цей непростий час.
Часто чую від своїх клієнтів слова сумніву і відчуття занепокоєння стосовно того, щоб навіть просто бути щасливим, усміхатись і радіти простим приємним моментам з життя. А особливо, коли мова заходить про те, щоб публікувати фотографії, на яких вони світяться від радості - незалежно, чи це народження дитини, чи довгоочікувана зустріч з коханою людиною, поїздка на відпочинок, чи діловий портрет з щирою усмішкою. А все через те, що ці фотографії в стрічці майже завжди зараз будуть показані поруч з новинами з фронту - про звірства, жорстокість, несправедливість, втрати та горе. Етичне питання, яке найбільше зачіпає емпатичних людей.
Боротьба продовжується. І життя не можна поставити на паузу. Як і не можна падати духом - потрібно брати час для себе, для відновлення, для того, щоб наповнитись і хоч на мить відволіктись. В цей час моменти радості стають особливо цінними. Це було б неможливо, якби не ЗСУ, якби не їхня сміливість і мужність, їхня витримка та мудрість. І для них такі фото - це ще один показник того, що вони добре роблять свою роботу - життя в тилу не зупинилось.
А для хейтерів процитую тут одну тітку на ім’я Тереза «Якщо ви судите кого-небудь, то у вас не залишається часу його любити» Від себе додам, що варто навчитись відслідковувати, що саме стало причиною вашого гніву і саме туди спрямувати свою агресію. І вже точно не варто зриватись на тих, чий контент в моменті максимально контрастує з вашим емоційним полем.
Давно відчував потребу написати два слова на цю тему, і ось… Світлі, вільні, драйвові, закохані і натхненні, які на власному прикладі показують, що не варто чекати, коли закінчиться дощ, щоб зробити сонячні фотографії - потрібно виходити з дому і світітити самим. Коли є любов - погода не важлива. 🤗
